INVICTUS GAMES THE HAGUE 2020   9-16 травня 2020 року   Гаага, Нідерланди

30 березня `20


«Я хочу мотивувати сина, показати, що я не опустив руки, пішов далі, що він має так само ніколи не здаватися» — Іван Лепеха, 29 років, ветеран ЗСУ

«Війна для мене почалася з січня 2014 року, з барикад Майдану. На той час я навчався у Києві, тому приходив і допомагав хлопцям. 18 лютого я вважаю своїм другим Днем народження. Коли був штурм Майдану ( Детальніше...

27 березня `20


«Вадим на чотирьох протезах пробіг потрібну відстань швидше, ніж я зі здоровими кінцівками. Так у мене з’явилася внутрішня мотивація» — Павло Ковальський, 29 років, ветеран ЗСУ

«Наприкінці січня 2015 року російські найманці сильно обстрілювали нас з усіх видів артилерійського озброєння в районі Дебальцевого. Буквально за дві години прямого бою четверо моїх побратимів загинули, Детальніше...

25 березня `20


«Кожен з учасників команди, дивлячись на побратимів із пораненнями, які долають всі складнощі, мотивується рухатися далі, не дивлячись ні на які перешкоди» — Сергій Калитюк, 26 років, ветеран ЗСУ

«Що найважче на війні? Втрачати друзів. І розуміти, що на їхньому місці міг бути ти. У мене так було 14 червня 2014 року. Тоді, коли росіяни збили літак Іл-76 з ПЗРК в Луганському аеропорті. Загинули 40 військових моєї 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. На Детальніше...

23 березня `20


«Мрію, щоб у фіналі замайорів український прапор» — Іван Герецун, 27 років, ветеран ЗСУ

«Для мене війна почалася, коли були перші розстріли на Майдані у Києві. Далі був Крим, і на всіх телеканалах почали передавати, що збирають добровольців. Я не міг стояти осторонь: пішов у військкомат, і Детальніше...

20 березня `20


«Спорт для мене – це можливість відкинути негативні емоції» — Ігор Безкаравайний, 29 років, ветеран ЗСУ

«До війни я був підприємцем. Восени 2014 року підписав контракт з 93-ї окремою механізованою бригадою. А взимку 2015-го вже вирушив на Схід – в район Донецького аеропорту. Та війна, яку я бачив у новинах дуже відрізнялася від тієї, що була у реальності. Там Детальніше...

19 березня `20


«Кожен ветеран розуміє один одного, незважаючи на те, з якої він країни, на якій війні побував. І це вражає» — Олексій Бобчинець, 25 років, ветеран ЗСУ

«Ще зі шкільних років я твердо вирішив стати військовим, як мій батько. Спочатку вчився у Чернігівському військовому ліцеї, а у 2012 році вступив до Військової академії в Одесі. Ми – покоління мол Детальніше...

18 березня `20


«Якщо подобається малювати – малюйте. Подобається спорт – займайтеся спортом. Що завгодно, але дійте» — Андрій Бадарак, 41 рік, ветеран ЗСУ

«Усвідомлення наслідків поранення до мене прийшло під час виписки з львівського шпиталю. Я виїжджав звідти на візочку, і подумав: «Ого, оце капець».

Повернутися до життя допомогли у Клеванському госпіталі. Люди, які там працюють, ї Детальніше...

17 березня `20


«Я хочу, щоб мій 16-річний син побачив той дух, який є в нашій команді» — Дмитро Афанасьєв, 45 років, діючий військовослужбовець НГУ

«Коли в Україні почалася війна, переді мною не стояло питання: йти на неї чи ні. Я – кадровий військовослужбовець, який складав присягу на вірність України. Тож, у квітні 2014 року я вже поїхав на Схід. Спочатку був безпосередньо в Донецьку. На той момент т Детальніше...

16 березня `20


«Якщо я виборю медаль, то хочу, щоб її одягли не на мене, а на сина» — Артем Лукашук, 25 років, ветеран ЗСУ

«Моє рідне місто на Донеччині окуповане з 2014 року. Моїх батьків за проукраїнську позицію, допомогу нашій армії, за те, що їхній син – військовослужбовець ЗСУ, саджали «на підвал». Мо Детальніше...

10 жовтня `19


«Спорт — кращий спосіб повернення для мирного життя», — Юлія Паєвська, учасниця спортивних тестувань в Києві

Юлія «Тайра» Паєвська — командир евакуаційного відділення 61-го мобільного госпіталя. Протягом більше чотирьох років була вона була волонтером та очолювала добровольчий підрозділ евакуації «Янголи Тайри». Зараз вона — військовослужбовець Зброй Детальніше...