INVICTUS GAMES THE HAGUE 2020   9-16 травня 2020 року   Гаага, Нідерланди

09 квітня `20


«Головне у цих змаганнях – показати ветеранам з інших країн, що й у нас є люди, які поранені, але нескорені й сильні духом» — Рустам Росул, 35 років, ветеран Прикордонної служби

«У 2014 році багато хлопців йшли на передову з патріотичних настроїв, бо розуміли, що треба захищати Україну. Я – не виключення. 

Добре пам’ятаю, як отримав поранення. Це було у жовтні 2014-го року під Волновахою. Ми їхали в к Детальніше...

07 квітня `20


«Я хочу показати, що, незважаючи ні на що, можна відновити себе з попелу і повноцінно жити після найважчих травм» — Юлія Паєвська, позивний «Тайра», командир евакуаційного відділення 61-го мобільного військового шпиталю

«Я дуже болісно реагую на будь-яку несправедливість. Тому в грудні 2013 року, як і багато українців, вийшла на Майдан. Звичайно, на той момент ніхто не думав, що ці події будуть настільки довгими і трагічними.

Не можу сказати, що на Майдані я Детальніше...

05 квітня `20


«Я дивлюся на хлопців у нашій збірній. У яких немає рук та ніг. І завжди думаю: "Дух та честь у них неможливо ампутувати"» — Родіон Сітдіков, позивний «Сибіряк», 50 років, ветеран НГУ

«Насправді нескорений не я, а моя дружина Людмила. Вона потайки подала за мене заявку на участь в Invictus Games, підтримувала, коли я був на фронті і була поруч у найважчі моменти. Я можу довго розповідати про те, як важлива підтримка, але просто скажу: «Д Детальніше...

15 квітня `20


«Після поранення, важливо не зациклюватися на тому, чого ти не можеш зробити. Краще думати про те, що ти будеш здійснювати» — Віктор Легкодух, 27 років, діючий військовослужбовець ЗСУ

«Весною 2014-го, коли почалася війна, мені був 21. Тоді минуло менше року, як я закінчив львівську «сухопутку» і прийшов на службу до 25-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Мій підрозділ одним із перших вирушив на фронт. Свої 22 Детальніше...

17 квітня `20


«Упевнений, що спорт – один з найкращих видів реабілітації» — Ігор Галушка, 25 років, ветеран НГУ

«Лютий 2014-го, коли на Інститутський у Києві розстрілювали беззбройних людей, став важким днем не тільки у моїй власній історії, а й в історії всієї країни. Мені тоді було 18. Проти куль калібрів 5,45 та 7,62 ми з іншими активістами тримали у руках звичайні мета Детальніше...

21 квітня `20


«У госпіталі я вкотре зрозумів, що цінніших якостей, ніж доброта і людяність, певно, не існує» — Максим Єрмохін, 24 роки, діючий військовослужбовець ЗСУ

«Своє поранення я отримав восени 2018 року під час виконання завдання на передовій у Донецькій області. Бойовики не нехтують встановлювати на Донбасі заборонені Женевською конвенцією ПМН-2 – протипіхотні міни. На одній з них я, власне, і підірвався.

Детальніше...

23 квітня `20


«Дуже хочу перейняти досвід іноземних ветеранів, щоб допомагати побратимам, які повернулися з війни фізично, але не повернулися морально» — Володимир Мусяк, 36 років, ветеран добровольчого формування УДА

«З війни не повертаються цілими навіть ті, хто не мав поранення. На когось більше, на когось менше, але війна накладає свій відбиток. Багато хто каже, що нам, ветеранам, треба соціалізуватися, що ми не такі, як інші. Я вважаю навпаки. Війна дала мені тверезий пог Детальніше...

25 квітня `20


«У фіналі Invictus Games очікую самому собі довести, що, попри складне поранення, я здатен на більше» — Сергій Прядка, 37 років, ветеран ЗСУ

«2 лютого 2017 року ми з медиком Наталею Хоружою поїхали вивозити двох наших поранених. Це було під час боїв в районі Світлодарської дуги. Я був за кермом, Наталя сиділа біля мене на пасажирському сидінні, хлопці – позаду. Як тільки рушили – стався ви Детальніше...

27 квітня `20


«Спорт для мене – це реабілітація та можливість доводити собі та іншим, що життя після складного поранення може грати усіма фарбами» — Василь Стуженко, 38 років, ветеран ЗСУ

«День Незалежності 2014 року не забуду ніколи в житті. В той день ми з побратимами з батальйону «Кривбас» розвозили боєприпаси по нашим вогневим позиціям поблизу Іловайська. Їхали на старенькому «Газ-66» разом із полоненим бойовиком « Детальніше...

29 квітня `20


«Я хочу, щоб моя історія так само когось надихнула не стидатися, брати себе в руки й доводити всім довкола» — Іван Рудий, 32 роки, ветеран ЗСУ

«У серпні 2014 року було дуже багато поранених. У військовому шпиталі у Харкові лікарі робили усе можливе, проте, вони фізично не встигали надати допомогу одночасно всім. Під час «сортування» одних поранених брали «латати» одразу, інших &n Детальніше...