16.01.1983 – 02.05.2022
Моєю величезною мрією залишаються “Ігри Нескорених”. Організатори таких змагань роблять дуже важливу справу. Мене спорт врятував від пляшки, від шкоди до себе, від бажання знести собі голову. Адже ми всі воювали, ми всі вбивали і могли бути вбитими.
Він мріяв взяти участь у турнірі Arnold Classic, який традиційно відвідує Арнольд Шварцнеггер. Мріяв потиснути Арнольду руку, хоча якби Арнольд дізнався про Андрія Котовенка, то сам захотів би потиснути йому руку.
Змагання Arnold Classic тривали в Коламбусі з 2 до 5 березня 2022 року. В цей час Котовенко захищав Україну.
«Андрій із самого дитинства був відважним і серйозним. Але з яскравим характером, комунікабельним, активним, позитивним». Так про Андрія Котовенка говорять його батьки, мама Ірина і батько Сергій, в інтерв’ю про сина для «Новинарні».
Андрій Котовенко народився у Боярці, біля Києва, 16 січня 1983 року. Після школи закінчив технікум, здобув фах слюсаря. Але працював консультантом. Його комунікабельність допомогла і в обраній роботі. Йому дуже техніка подобалась. І співробітники відзначають, що Андрій завжди вмів знайти підхід до покупця.
Коли у 2014 році почалася війна, Андрію потрібно було потрапити на фронт. , Пішов добровольцем. Потрапив в Піски. Виявися дуже ефективним воїном: був і навідником, і мінометником, і розвідником.
На війні Андрій завжди хотів мати про ворога найбільше інформації, щоб протистояти ефективно. «Часто після закінчення своєї “артилерійської” зміни замість відпочинку я йшов до позицій піхоти. Там я не тільки брав участь у боях, але й наносив на планшет вогневі точки супротивника, щоб “накривати” їх з міномета. І коли повертався до артилерійської служби, то “сєпари” передавали, що в “укропів” з’явився якийсь високоефективний автоматичний гранатомет», – розповів Котовенко в інтерв’ю LB.
Після служби у кількох добровольчих формуваннях Андрій уклав контракт із 93-ю бригадою. 30 січня 2016 року на шахті «Бутівка», на Донеччині, підірвався на ворожій міні. «Кот» із двома побратимами, «Сивим» та «Морячком» ходили в розвідку до ворожих позицій. Вибух пролунав позаду, Андрію розірвало праву ногу фактично навпіл, він сам наклав собі джгут і намагався дійти до позицій. «Морячок» тоді загинув.
«Встати я більше не зміг. Ліг на лікті, лежу, дихаю глибоко. І розумію, що якщо лікті розслаблю – помру. Син мені допоміг. Я лежав і думав, що помирати не можна, тому що його треба виховати. Лежав я довго… За деякий час, коли “Морячок” помер, прийшов “Сивий”, сказав, що приведе допомогу», – розповідав Андрій за кілька років потому в інтерв’ю журналістці та ветеранці Валерії Бурлаковій, нареченій «Морячка».
«Кот дуже любив свою родину. Це – перше враження про нього», – пригадувала Лєра.
Кілька разів лікарі наполягали – ногу слід ампутувати. Однак «Кот» не погодився. Він двічі відмовився від ампутації ноги. Переніс 22 операції, години виснажливих медичних процедур, біль. Але на лікуванні у Німеччині вражав лікарів бажанням займатися спортом. Саме у Німеччині Котовенко у Facebook випадково натрапив на статтю про «Ігри Нескорених». Чоловік вирішив, що неодмінно візьме в них участь.Згодом він стане учасником Invictus Games: Team Ukraine і першої Національної збірної Warrior Games: Team Ukraine. Здобуде десятки медалей у різних видах спорту на численних міжнародних змаганнях.
У 2020 році Андрій здобув срібну медаль на чемпіонаті Європи з пауерліфтингу у Словаччині. До цього став чемпіоном України в жимі лежачи у софт-екіпіруванні та срібним призером у класичному жимі.
У червні 2021 року «Кот» переміг у Всеукраїнських змаганнях «Ігор Нескорених» у паверліфтингу. А вже 25 жовтня 2021 року завоював бронзу в дисципліні жим лежачи на чемпіонаті світу.
Згодом в одному з інтерв’ю він назве «Ігри Нескорених» точкою відліку особисто для себе.
«Він сам себе зробив чемпіоном, своїми руками, своєю волею, витривалістю. У нього була дуже велика мета, він дуже хотів перемогти, стати чемпіоном і все для цього робив», – каже тренер Олексій Соловйов.
Окрім спортивних змагань Андрій здобув освіту юриста, активно вивчав англійську мову, відвідував україно-норвезьку програму з ведення бізнесу. Мріяв відкрити кав’ярню для дружини, займався створенням в Україні змагань з пауерліфтингу для ветеранів війни.
Колега про Андрія казав, що той був душею компанії. Йому довіряли настільки, що після 24 лютого двоє співробітників пішли воювати саме під його командуванням.
Андрій Котовенко загинув 2 травня на Харківщині. Під час виїзду бійці потрапили під обстріл. Йому було 39 років. Поховали воїна у Віті-Поштовій на Київщині. Його підрозділ продовжує захищати Україну.
Вулицю Льва Толстого у Боярці перейменували на вулицю Андрія Котовенка.