09.11.1982 – 29.03.2022
Ветеранські змагання — це мій шанс у 40 років стати переможцем! Бо означають, що всі обнулилися після поранень і травм, всі вчора вперше сіли на цей концепт і ми всі рівні.
«Ми створили свою команду та назвали її “Гард”. Потрібно заслужити, щоб потрапити до неї», — говорить Дмитро Олійник про свій миколаївський осередок, де згуртував ветеранів, які також отримали поранення. Він один із перших, хто почав представляти Миколаївщину на ветеранських змаганнях. Дмитро також був серед організаторів змагань Race Nation у Миколаєві. За його словами, тренування тяжкі, але це мотивує його.
«Тренуйся, все добре. Коли ти показуєш результат, і він кращий, ніж був минулого разу, то класно. Розумієш, що можна ще покращити», — мотивував Дмитро побратимів.
Дмитро Олійник народився 9 листопада 1982 року у Львові. До війни працював у спортклубі масажистом, реабілітологом. Але у 2014 році у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ поїхав виборювати Україну на сході. Мав позивний «Сокіл».
В червні отримав поранення під час боїв за висоту «Браво» на кордоні з Росією: уламкове поранення у живіт та в руку. Майже чотири години чекав на вертоліт, який мав його евакуювати. Після поранення захисник залишив військову службу для подальшого лікування та реабілітації. Загалом, це тривало два роки, Дмитру не можна було підіймати нічого важкого. Чоловік повернувся на роботу, але пригадував:
«До війни ми з батьком почали будувати будинок. Після поранення повернувся і знову йому допомагав: два ракушняка принесу і 10 хв сиджу відпочиваю. Перші три місяці я не міг підняти дволітрову пляшку води і налити собі в склянку — відразу біль. Згодом потрапив у реабілітаційний центр в Сянках, почав займатися. Там режим — по два тренування на день, які відповідали моїм пораненням та дозволеному рівню навантаження. Повернувся із Сянок, знову будуємо будинок: я вже ношу по сім цеглин і відпочиваю лише по п’ять хвилин».
Учасник першої збірної Warrior Games: Team Ukraine та постійний учасник відборів на «Ігри Нескорених». До того, аби представляти Україну у ветеранському спорті на міжнародній арені він йшов понад чотири роки. Дмитро вважав концепт цілим світом і знав про концепт все і навіть трохи більше. Дмитро брав участь у США – у змаганнях у паралімпійському стилі. У вересні 2021 року завоював срібло з веслування на тренажері, коли подолав 337 метрів за хвилину, та бронзу з бігу.
«Warrior Games були дуже важливі для мого чоловіка, він щільно готувався до них і це було для нас, для нашої сім’ї дуже важливо», — говорила дружина Наталя в інтерв’ю «Суспільному». І додає, що чоловік надихався спортом. «Це було дуже круто для нього, — завойовувати медалі і досягати якихось місць, висот. І робота над собою, це дуже крута робота над собою».
Його любов до спорту підтверджує і тренерка Олена Буряк: «Одного разу Дмитро поставив собі мету — виграти Invictus Games. Діма настільки завзято і наполегливо працював над собою, що міг би мати гарну в’язанку медалей у ветеранському спорті, але війна внесла свої корективи».
З початку повномасштабного російського вторгнення чоловік вступив до лав тероборони Миколаєва.
Вранці 29 березня 2022 року росіяни завдали ракетного удару по адмінбудівлі Миколаївської ОВА. Тоді загинуло 36 людей, серед них був і Дмитро Олійник.
Він мріяв розвивати ветеранський спорт на Миколаївщині. Тепер це обіцяють зробити його побратими. У пам’ять про Дмитра.
«З ним було багато спільних проєктів, на жаль, війна не дала нам їх втілити. Але я перед ним тепер стримаю це слово і ми зробимо Центр реабілітації для адаптивних спортсменів-ветеранів – тільки закінчимо з цією наволоччю, яка його вбила», – розповів під час прощання з Дмитром його побратим Ілля.