22.11.1980 – 25.02.2022
Борітеся — поборете.
«П’ять літаків рф і вертоліт уже збили. Це їм не Сирія», — написав на своїй сторінці у Фейсбуці Дмитро Синюка у перший день повномасштабної війни. Він і сам одразу повернувся у стрій, щойно росіяни показали своє цілковите божевілля.
Дмитро Синюка народився 22 листопада 1980 року. Він завжди був в перших рядах, серед тих, хто б’ється за країну. Відстоював ідеї Майдану у 2013-2014 роках. У 2014-му в першій лаві пішов воювати на Луганщину з батальйоном «Айдар». Власне і розповідав, що не просто так опинився в «Айдарі», за спиною мав участь у самообороні Майдану, підготовку на полігоні.
«З Революції гідності я пригадую нічні чергування і протистояння з міліцією і тітушками, а ще – судові процеси над затриманими майданівцями, власне, я був стороною захисту, оскільки на той час працював правником. А вже весною 2014 року ми з друзями потихеньку почали готуватись до імовірної участі у зовсім інших, військових діях», — розповідав Дмитро в інтерв’ю «Радіо Свобода».
«Про батальйон “Айдар” свого часу казали, що там зібрались інтелектуали і пролетарі, але взвод, в якому я служив, був швидше таким собі воєнізованим формуванням науковців. Я пішов на фронт після Майдану, після певної підготовки, розумів, що можу загинути, але водночас вірив, що все буде нормально і що я повернусь додому. І часто у перервах поміж боями я себе питав: що буде після отого повернення додому? А оскільки поруч служили кілька хлопців-біологів за фахом, то у нас з’явилися, скажімо, «спільні мрії». І то було для нас справжнє щастя – коли у місті Щастя припинялись обстріли і ми з побратимами мріяли про мирне майбутнє», — додавав він.
Якось, під час бойового завдання Дмитро отримав травму хребта. Після звільнення з армії, разом з побратимами створив компанію «Українські генетичні технології», яка розробляє реагенти для клінічних лабораторій та наукових установ. Він стверджував, що аналогів подібної продукції в Україні не було.
«Плануємо, що наші реагенти дозволять діагностувати збудників вірусних хвороб і проводити тести на так звані «генетичні схильності», а також, у перспективі – розробка ДНК-тесту, який дозволить проаналізувати весь рід людини та дізнатися, з яких регіонів світу походять пращури», – пояснював Дмитро своє творіння.
Окрім генетичних технологій чоловік, разом із коханою — Іриною Цвілою, вчителькою, громадською активісткою, фотохудожницею, яка у 2014 була доброволицею батальйону «Січ», — займалися яхтингом і допомагали іншим учасникам АТО відновити себе через цей вид спорту.
25 лютого 2022 року Дмитро планував летіти в Іспанію, щоб мандрувати між Канарськими островами на яхті. Проте 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення Росії, разом з братом став добровольцем і воював в підрозділі Золи, Ігоря Лапіна.Вони прикривали ПТРК «Стугни» на півночі від столиці.
«Хтось має йти у перших рядах, тому ми без вагань стали до боротьби, — пояснив брат Дмитра, — Він той, хто бився б до перемоги й ніколи б не погодився на капітуляцію. «Борітеся — поборете», — слова, які Дмитро зараз сказав би кожному».
Дмитро Синюка загинув разом зі своєю коханою, Іриною Цвілою, при виконанні бойового завдання поблизу ріки Ірпінь та села Демидів.
«Подружжя загинуло 25 лютого, під час оборони Києва від російських військ. У ту ніч, наш односелець та друг почув біля свого будинку звуки гучного вибуху. Коли вийшов – побачив палаючу машину, а в ній двох загиблих. Він, аби зберегти тіла, поховав воїнів у лісі, поруч з авто. Пізніше відповідні служби провели ексгумацію тіл й ідентифікували, встановили імена загиблих та перепоховали, – розповідає Люсьєна Шум, виконавча директорка БФ «Бібліотечна країна».
10 липня 2022 на місці загибелі Дмитра та Ірини в лісі поблизу Демидова за ініціативи місцевих мешканців встановили пам’ятний Козацький хрест.