24.11.1998 – 06.07.2024
Мені вперше показали лук, а через два місяці я вже був на змаганнях, перших у житті. Не очікував, що матиму такий результат. Щасливий
Назар Работін долучився до війська у 21 рік. Служив у першому штурмовому батальйоні 92-ї окремої десантно-штурмової бригади, був кулеметником, згодом опанував фах бойового медика.
«Свідомо одягнувши піксель у 21 рік, хлопець одразу потрапив в піхоту. Загартовувався на Луганщині, у районі проведення ООС, згодом брав участь святковому параді до 30-річчя Незалежності України. Повномасштабне вторгнення зустрів у навчальному центрі, де опановував фах бойового медика», — писала рідна Назарова бригада.
Пройшов бої на Луганщині, на рідній Харківщині, рятував побратимів під час Харківського контрнаступу та на Донеччині. Для побратимів Назар, із позивним «Сталевий Фенікс», був не лише медиком, а людиною, яка завжди поверталася до строю після поранень і продовжувала робити свою роботу. Після одного з бойових виходів отримав важку контузію — і саме тоді медики порадили йому пройти реабілітацію.
Під час відновлення Назар уперше спробував стрільбу з лука. Те, що починалося як частина терапії, швидко стало новим захопленням. Уже через кілька тижнів тренери помітили його потенціал і запропонували взяти участь у національному відборі до збірної України на Ігри Нескорених 2025.
«На початку квітня мені вперше показали лук, а через два місяці я вже був на змаганнях, перших у житті. Не очікував, що матиму такий результат. Щасливий», — згадував Назар.
На відборі він набрав 275 балів із 300 можливих і посів 34-те місце серед 153 учасників у категорії «новачки». Але для нього головним був не результат, а досвід. Назар говорив, що за два дні жодного разу не відчув, що перебуває на змаганнях — радше в колі великої спортивної родини, де всі підтримують одне одного.
Після відбору він повернувся до служби, переконаний, що стрільба з лука відкрила в ньому нові можливості. «Я і не думав хвилюватися. Просто розслабився і кайфував… Здавалось, ніби я у великій спортивній родині», — ділився він.
Для Назара спорт став не просто частиною реабілітації, а ще одним способом боротися — відновлювати сили, знаходити підтримку і рухатися далі разом із побратимами.
6 липня 2024 року молодший сержант Назар Работін загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Малі Проходи Харківського району.
Для тих, хто тренувався поруч із Назаром, стрільба з лука стала ще одним доказом того, що він ніколи не зупинявся. Спорт відкрив у ньому нові можливості, які він хотів передати іншим ветеранам. І саме цим — здатністю боротися, відновлюватися і підтримувати інших — його запам’ятали побратими.