24.06.1988 – 29.09.2024
«Ніколи не опускайте руки, щоб не трапилося! Життя одне, і немає нічого дорожчого! Бог дає нам його один раз! І як би важко не було, це життя потрібно прожити!»
Павло Чайка — капітан ЗСУ, командир взводу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, один із «кіборгів» Донецького аеропорту. Вийшов з оточення під Мар’їнкою на відібраному у терористів КАМАЗі. Відбув дві ротації в Донецькому аеропорту, брав участь у боях за Дебальцеве.
«Сігл» — такий його позивний, — був одним із перших поранених десантників під Червоним Лиманом, але після поранення відмовився від повноцінної реабілітації і повернувся на фронт. Фактично пройшов усі ключові етапи війни з 2014 року.
З 2017 року від його роботи залежала якість речового майна наших захисників — Павло працював у Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС України.
Це така коротка воєнна біографія Павла. Він народився 24 червня 1988 року в місті Рожище і завжди мріяв стати офіцером. Як говорив сам: «Завдяки цій війні я ним став». Служив у армії з 2007 року. Але саме на війні Павло вкотре переконався — найголовніша цінність — життя і здоровʼя. Повбратими описують його як наставника і людину, яка була прикладом для інших військових — не лише в бою, а й після нього. Павло рятував життя побратимам, не раз ризикуючи своїм. А дружбою з ним не просто дорожили — дружбою з ним пишалися.
У 26 років капітан Чайка ситав повним кавалером ордена «За мужність» та Народним Героєм України.
Його побратими згадують, що навіть після повторних поранень він наполягав на поверненні до служби, і паралельно продовжував працювати над фізичною формою. Це добре пояснює, чому спорт для нього був не «реабілітаційною активністю», а продовженням тієї ж самої логіки — не здаватися.
Павло цілеспрямовано пішов у спорт як у форму відновлення. Він займався бігом і брав участь у марафонських дистанціях: разом з іншими ветеранами подолав класичні 42 км і говорив: «Тепер продовжу тренуватися, йтиму на Invictus Games».
Павло був постійним учасником національних відборів Ігор Нескорених та Warrior Games. Людина – закохана в біг. «Я не знаю його мотивації участі в Іграх Нескорених, бо, як на мене, Паша кайфував від самого процесу», — говорить Марина Соколова, яка працювала кілька років з проєктом та знає історії кожного учасника. Але разом з тим, що він отримував задоволення, він ще й завжди був націлений на результат.
Завжди дуже підтримував інших учасників, ніколи не відмовляв у допомозі друзям, а поряд завжди бігла дружина
«Паша дуже класно відповідав тим цінностям, про які ми говорили. Це не про одноразову історію — прийти на відбір і виступити. А про те, — якщо ти хочеш, щоб спорт став твоїм шляхом до відновлення, ним потрібно займатися постійно», — розповідає Марина Соколова.
Неможливо уявити, скільки кілометрів і скільки марафонів набігав Паша. Але поза Invictus Games) він дуже яскраво демонстрував, що спорт — це можливість повернутися до активного життя після війни, знайти підтримку серед інших ветеранів і відновити відчуття власної спроможності.Павло загинув 29 вересня 2024 року у ДТП на Волині. Тепер на його честь та у памʼять про захисника влаштовують забіги, зокрема, забіг «Легендарна десятка на честь Павла Чайки».