31.08.1990 – 10.03.2022
Раптом я відчув, що хтось смикнув за ручку десанту, і двері відчинилися. При цьому я їх притримав і знову зачинив. Рішення прийшло миттєво – я трохи попустив праві дверці десантного відсіку, і, кинувши назовні гранату, знову швидко захлопнув дверці. Після того, як надворі грохнув вибух, ми з мехводом… відчинили двері і помчали бігом до своїх.
Хлопець, у якому поєднувалися спортсмен, воїн, що побував у найзапекліших боях війни та гірничий інженер.
Сергій Карайван народився 31 липня 1990 року у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Він з дитинства займався спортом, був майстром спорту з важкої атлетики (чемпіон міста, області, України). Здобував вищу освіту у Криворізькому технічному університеті. Отримав спеціальність інженера з розробки корисних копалин.
У 2013 році Сергій пройшов строкову службу, після якої деякий час працював у Кривому Розі, гірничим інженером на шахті «Родіна», а у лютому 2014 року підписав контракт із Збройними Силами України. На початку війни Сергію довелося побувати у двох найгарячіших точках — Іловайську і Дебальцеве.
У пекельних боях за Іловайськ він отримав осколкове поранення голови. Був тоді бійцем десанту БМП-2 у складі 17-ї окремої танкової бригади. Кажуть, він вижив завдяки кмітливості, хитрощам та відвазі. У книзі «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» збереглися свідчення Сергія про день та обставини, коли він отримав поранення.
«Під час одного з обстрілів я отримав осколкове поранення в голову. Відразу ж мені надали першу медичну допомогу і поклали в десантний відсік однієї з БМП», – розповідав Сергій.
Коли ця ж бойова машина піхоти вирушила на евакуацію інших поранених, її теж підбили. Сергій тримав двері машини зсередини однією рукою, а іншою – гранату: хотів себе підірвати, щоби не потрапити в полон.
«Раптом я відчув, що хтось смикнув за ручку десанту, і двері відчинилися. При цьому я їх притримав і знову зачинив. Рішення прийшло миттєво – я трохи попустив праві дверці десантного відсіку, і, кинувши назовні гранату, знову швидко захлопнув дверці. Після того, як надворі грохнув вибух, ми з мехводом… відчинили двері і помчали бігом до своїх».
Побратими пригадували, що на голові в Сергія була хаотично намотана ганчірка, яка мала виконувати роль пов’язки. Коли перемотували заново, з його голови діставали дрібну металеву стружку від осколків.
Після лікування та реабілітації продовжував службу у війську. Брав участь у відбіркових національних змаганнях до збірної України з Warrior Games у 2021 році, де виборов бронзову медаль з пауерліфтінгу, та всеукраїнських змаганнях «Ігри Нескорених» з пауерліфтингу та велоспорту.
Сергій був на службі, коли росія розпочала повномасштабну війну в Україні. За словами його брата Сашка, той був розвідником і командиром взводу. 5 березня 2022 року Сергій виїхав виконувати задачі з оборони Києва.
Через три дні він зателефонував мамі, привітати з 8 березня, говорив, що все в порядку, він служить, виконує завдання.
Вночі 9 березня група розвідників вийшла на завдання. 10 березня Сергій загинув від кульових поранень, завданих російськими окупантами. Це сталося у селі Захарівка, Вишгородського району, Київської області.
Брат Сергія Карайвана, говорить: «Він був завжди з посмішкою на обличчі, не зважаючи ні на що, і таким його запам’ятали усі. Він був дуже добрим, справедливим і патріотом своєї Батьківщини».
«Нам важко на серці, усвідомлюючи нещодавню втрату члена нашої ком’юніті ветеранів. Він загинув, захищаючи свою країну», – написали на сторінці фонду Archewell слова від Принца Гаррі, засновника Invictus Games про Сергія Карайвана.
Його друзі і знайомі відзначають, що Сергій був світлою людиною, справжнім чоловіком і воїном. Сором’язливим і стриманим, але сміливим і самовідданим. І додають: «Він вижив, щоби стримувати російську орду під час повномасштабного вторгнення у 2022-му. Він пішов, щоби жили ми. І ми житимемо. І ми помстимося устократ. І ми переможемо — в пам’ять про Воїна Сергія».