Відбіркова комісія визначила 30 учасників команди України, яка у березні змагатиметься у Лас-Вегасі на United States Air Force Trials 2024.
Раді вітати учасників команди:
Василь Барилюк, солдат, гранатометник з Закарпаття. 8 червня 2023 року отримав поранення, внаслідок якого втратив ногу. В мотиваційному листі написав: “Я готовий показати світу на що я спроможний без однієї ніжки!”.
Алан Болієв, поліцейський з Краматорська. Отримав поранення у 2023 році, під час обстрілу рідного міста. У своєму мотиваційному листі написав: “Я вірю, що через спорт ми можемо навчитися взаємній повазі, толерантності та солідарності”.
Ігор Бутенко, нацгвардієць з Херсону. У 2022 році внаслідок артилерійського обстрілу в Донецькій області отримав мінно-вибухову травму. Особистим прикладом хоче у США показати силу та волю української нації до перемоги.
Юрій Гапончук, нацгвардієць з Івано-Франківська. У березні 2023 року поблизу Серебрянського лісу на Луганщині наступив на міну, втратив ногу. Після отримання травми хоче показувати всім, що життя не зупинилось і можна жити, як і раніше.
Вадим Гільчук, ветеран ДПСУ із Чернівецької області. У лютому 2023 року поблизу Бахмута під час мінометного обстрілу росіянами отримав поранення і втратив обидві ноги вище колін. Його мотивація до спорту — підтвердити цивільним, що після поранення життя існує, а іншим пораненим побратимам донести, що працювати над собою треба вже навіть для того, щоб стати кращим, ніж був колись.
Ілля Денисенко, солдат Корпусу резерву. м.Київ. В армії з травня 2022 року. Спортом займається зі школи. 6 липня 2022 року на Харківщині отримав уламкове поранення передпліччя та обох ніг, коли підірвався на міні.
Сергій Дубов, прикордонник. Початок повномасштабного вторгнення росіян зустрів в Маріуполі. 24 березня 2022 року позиції, де був Сергій, обстріляли артилерією, тоді Сергій втратив руку. Його евакуювали у шпиталь на “Азовсталі”. Про свою мотивацію написав: “Для мене Спорт – це життя. Не всі розуміють цей зв’язок, адже спорт – це інтенсивні навантаження, які можуть супроводжуватися болем. Але в цьому і вся суть. Поки ми відчуваємо біль, поки долаємо перешкоди, поки намагаємося вдосконалювати себе, ось тоді і відчувається биття нашого серця і реальне життя”.
Герман Золотарьов, солдат ЗСУ з Чугуєва. У грудні 2022 року на Луганщині росіяни з танків обстріляли ВОП. Внаслідок обстрілу Герман втратив ліву руку. Зараз продовжує службу і є фахівцем першого контакту в Superhumans.
Артем Кайдан, родом з Краматорська. З початком повномасштабного вторгнення повернувся на службу. 10 лютого 2023 року біля Бахмута отримав уламкове поранення в голову. Каже: “Змагання для мене – як певний ступінь особистого росту”.
Олександр Катаула, родом зі Львова. На початку квітня 2022 року позиції підрозділу Олександра поблизу Попасної росіяни обстрілювали з різного озброєння. У тому бою чоловік втратив ногу вище коліна. Говорить: “Після ампутації стимулом та мотивацією для життя став трирічний син який підтримував і підтримує мене. Ніколи не забуду його усмішку та радість, коли я його підняв на руки, вже будучи на протезі. Він просив мене про це 6 місяців!”
Костянтин Кашула, солдат, навідник бойової машини з Закарпаття. 11 лютого 2023 року під час обстрілу Іванівського отримав поранення та ампутацію ноги. Менш ніж за місяць після виписки з реабілітаційного центру взяв участь у ветеранських змаганнях “Кубок Воїнів”, які пройшли на Львівщині.
п.с. Костянтин Кашула з особистих причин відмовився від участі у змаганнях, тож, відбулася заміна. Юрій Брель, військовослужбовець ЗСУ. Юрій на війні з перших років. У 2022 році одержав мінно-вибухову травму на Луганщині через артилерійський обстріл росіянами під час прикриття евакуації поранених побратимів. Участю у змаганнях хоче на власному прикладі показати, що є життя після війни з важкими травмами, а також те, що спорт допомагає інтегруватись у мирне життя.
Вадим Кіріченко, родом з Сумщини. 20 березня 2023 року росіяни з мінометів обстріляли позиції біля с.Серебрянка, Донецької області, де в той час був Вадим. Через поранення чоловік втратив обидві ноги. В мотиваційному листі написав: “Я хочу повернути собі можливість бігати, хочу знову відчути той спокій який дарує біг”.
Сергій Кіяшко, нацгвардієць з Харкова. 1 січня 2023 року поблизу Кремінної, Донецької області, під час бойового зіткнення з противником отримав травмування ноги. Зараз продовжує службу і вважає, що спорт і спортивні змагання — це один із найдоступніших методів реабілітації після поранень та травм, в спортивні заходи — це можливість психологічного розвантаження і реабілітації.
Артем Коц, нацгвардієць з Харкова. 18 листопада 2022 року поблизу Червоної Діброви в Луганській області росіяни обстріляли позиції нацгвардійців. Артем, надаючи першу допомогу пораненому побратимові, отримав закриту черепно-мозкову травму.
Тимур Леон, родом з Києва. З початку повномасштабного вторгнення об’їздив всю передову, як волонтер, мобілізувався у 3 ОШБ, побував на навчанні у Британії. 12 вересня 2023 року під час звільнення Андріївки, Донецької області, отримати вогнепальне уламкове поранення стегна з ураженням артерії. Каже, що саме через цей проєкт буде мати можливість показати світові, що таке українська сила!
Назар Лозовий, ветеран ЗСУ із Кривого Рогу. 2 квітня 2022 року поблизу Новотошківського, Луганської області, отримав поранення, втратив обидві ноги вище колін. У своєму мотиваційному листі написав: “Адаптивні види спорту для мене — це в першу чергу соціалізація та спілкування з людьми, котрі розуміють мене і мої інтереси. Це дає мені змогу відчувати себе частиною більшого колективу. Саме заняття спортом дали мені змогу знов відчути смак життя”.
Олександр Недашковський, майор, офіцер служби фізичної підготовки та спорту управління підготовки з Дніпропетровщини. У серпні 2022 року поблизу Соледару наступив на міну і втратив ногу. Каже: “Для мене особисто, участь в змаганнях — це завжди було і є, як виклик самому собі, що ти зможеш більше, що ти чогось вартий”.
В’ячеслав Овсянніков, офіцер Нацгвардії, зараз проходить службу та проживає в Борисполі. У червні 2022 року на Харківщині потрапив під артилерійський обстріл росіян, внаслідок чого отримав вибухову травму голови. Спортом займався ще зі школи, тому й після поранення продовжує.
Євгеній Омельчук, військовослужбовець з Києва. 14 липня 2022 року росіяни завдали ракетного удару по місцю дислокації підрозділу, внаслідок чого Євген отримав мінно-вибухову травму. Після відбіркових змагань Євген написав: “Хочу закликати всіх ветеранів, побратимів, людей з якими колись воював, служив, долучатися до подібних івентів, бо це більше про повернення до здорового життя”.
Юрій Павлік, військовослужбовець СБУ з Києва. 9 серпня 2022 року отримав множинні уламкові поранення обох ніг. Під час реєстрації надіслав мотиваційне відео, де відобразив свій шлях відновлення — від шпитального ліжка і перших кроків до повноцінних тренувань. Каже, що хоче, аби бачили, що навіть після таких тренувань все можливо!
Ігор Панчук, офіцер Національної гвардії з Харкова. У січні 2023 року поблизу Бахмута отримав поранення руки та обох ніг через підрив російської гранати. У мотиваційному листі написав: “Перш за все хочеться познайомитись з людьми з різних підрозділів, які пережили ті ж самі відчуття війни, що й ти, відчути дух нескореності, змагань, силу волі побратимів по зброї”.
Артем Погорілий, ветеран ЗСУ з Полтави. 7 жовтня 2022 року у Бахмутському районі потрапив під мінометний обстріл, був поранений і втратив ногу вище коліна. Каже, що поїздка української команди в США — це ще одне нагадування світу, що війна в Україні триває.
Ігор Салій з Києва. У липні 2022 року отримав мінно-вибухову травму на Донеччині. Спробувати стрільбу з лука, яку порекомендував психолог. Каже: “Нарешті я знайшов людей з якими я мав бажання спілкуватися та дружити!”
Павло Слизький, військовослужбовець СБУ, який представляє Миколаївську область. 2 червня 2022 року отримав вогнепальні поранення обличчя, ніг та верхньої частини тіла під час бойових дій у Сєвєродонецьку. Про мотивацію говорить так: “Для мене спорт — це спосіб життя, особливо став після отримання поранення. Своїм прикладом я хочу показувати і мотивувати людей займатись спортом!”
Руслан Сумін, військовослужбовець ЗСУ, який представляє Чернігівську область. 18 квітня 2022 року, під час евакуації тіл полеглих захисників на Харківщині, росіяни з мінометів обстріляли наших військових. Руслан отримав множинні поранення та втратив стопу. Займатися спортом почав ще під час реабілітації і каже, що тоді повірив у свої сили.
Дмитро Терещенко з Чернігова. 13 березня 2023 року на Луганщині отримав мінно-вибухове поранення, втратив ногу. У спорті з дитинства, вважає, що власним прикладом можна спонукати людей до здорового способу життя.
Ігор Троян, військовослужбовець із Кривого Рогу. 17 травня 2022 року на Херсонщині потрапив під артобстріл і отримав проникаюче вогнепальне поранення, внаслідок якого втратив частину внутрішніх органів.
Євген Федосєєнко, родом із Запорізької області. 11 травня 2023 року під Бахмутом отримав вогнепальне поранення із забоєм спинного мозку. Зараз Євген заново вчиться ходити і каже: “Я все бачу з позитивом, щоб не сталось — воно вже сталось”.
Іван Халупа з Тернопільської області. 2 січня 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині отримав поранення та втратив ногу. Взяти участь у змаганнях йому порадили побратими і Іван вважає, що таким чином може не лише покращити свій стан, але й стати мотивацією для інших.
Роман Цикерда, військовослужбовець із Києва. 15 липня 2022 року на Запоріжжі отримав поранення обох ніг. Зрозумів, що попри те, пройде у збірну чи ні, отримає задоволення від навчально-тренувальних зборів з побратимами і відчуття того, що він не сам зі своїми проблемами.