Invictus Games Vancouver Whistler 2025 presented by ATCO and Boeing 8-16 лютого 2025 року

ПРО НАС

Edit Content

Збірна України завершила виступи на INVICTUS GAMES 2023 у Дюссельдорфі

Збірна України 16 вересня завершила виступи на «Іграх Нескорених-2023» у німецькому Дюссельдорфі.

«Ігри нескорених» тривали з 9 до 16 вересня. У ньому взяла участь 21 збірна. Українська команда складалася з 25 ветеранів та військовослужбовців.

Invictus Games —  це не запекла боротьба, не ще один фронт, не поле бою — це нова сторінка в житті ветеранів та військовослужбовців, які вже сплатили високу ціну, служивши своїй країні. Ці Ігри ніколи не були про медалі. Вони про шлях, який учасники та їхні близькі проходять після травм чи поранень та повагу і визнання за це. 

Медаль не є самоціллю в цьому спортивному заході. Кількість медалей не має відношення до успіху збірної. Участь у “Іграх Нескорених” — це перемога особисто кожного учасника над собою, обставинами та тими викликами, через які вони пройшли аби опинитись тут.

“Не заробив медаль. Спершу засмутився. А потім подумав — ну і що, зате я непогано зарекомендував себе. І відчув новий рівень під час змагань”, – говорить один із учасників збірної.

Invictus Games – це не змагання країн чи учасників між собою. На Invictus Games НЕМАЄ загального медального заліку країн-учасниць. Адже вплив Ігор на учасників неможливо виміряти медалями, де квоти на країни дуже різні (наприклад: збірна Нігерії складалась із 10 ветеранів та військовослужбовців, тоді як збірна США з 59 учасників), кожна нація мала різні терміни та умови підготовки, а учасники брали участь у різній кількості видів спорту (від 1 до 6 і більше) і  нерідко  в деяких категоріях були 1-3 учасники. Також, не можна порівнювати кількість медалей з попередніми збірними України, адже минулі роки збірна Україна складалась з 15 або 20 учасників, і не всі види спорту були доступні для нас.

“Я хочу докладати свої сили до розвитку спорту, хочу випробовувати себе там, де, здавалося, я зовсім недосвідчений. Це ж не про медалі. Це про мої можливості. І я готовий пробувати”, – наполягав учасник збірної.

А інший додавав щодо медалей: “Ми представляємо Україну. Немає значення, хто і скільки привезе медалей. Наша участь в Іграх Нескорених і це все для нашої країни”.

ПРО НЕВИДИМІ ПЕРЕМОГИ УЧАСНИКІВ

  • Наша збірна вперше в історії збірної України взяла участь у регбі на візках у складі збірної з різних нації “Unconquered” та у настільному тенісі;
  • Збірна України була представлена у всіх командних видах спорту: регбі на візках, баскетболі на візках і волейболі сидячи. І це перемога всього ветеранського спорту для України, адже завдяки цьому у нас з’явиться нове адаптивне обладнання;
  • Відбулись зустрічі із високопосадовцями різних країн та керівниками таких великих компаній, як Boeing та Lockheed Martin;
  • Вперше цього року учасники тогорічних збірних мали можливість бути асистентами тренерів, переймати дорогоцінний досвід і відчути атмосферу Invictus Games знову.
  • Учасники національної збірної стали сильнішими, ніж прийшли: Будько Олександр, Полов’ян Дмитро, Дерман Ігор та Пономарьов Олександр побили свої персональні рекорди;
  • Деякі учасники вперше щиро усміхнулись за крайні місяці. На перший погляд, це може здатися незначущою зміною. Але це про усвідомлення, що життя після травми є, що маючи такі суттєві ушкодження тіла, все-таки можна жити на повні груди і досягати цілі.
  • Діти та рідні наших учасників були свідками того як їхні рольові моделі роблять неймовірні речі;
  • Учасники зазначали, що вони відчули тут визнання і повагу;
  • Дехто з учасників відмовився від знеболювальних, які приймав довгий час;
  • Деякі учасники прийняли своє нове тіло і зосередилися на його можливостях;
  • Дехто з учасників, маючи наслідки поранення, з якими,  на перший погляд, не можна плавати, відкрив для себе цю активність. “Я повірив, що мені доступне все, що я хочу. Це так прекрасно, відчувати себе частиною стихії, яку я вже не вірив, що відчуватиму тілом”, – так він описав своє відкриття. “Без ніг можна плавати, а без віри в себе — ні”.
  • Дехто з учасників, ще стріляючи з лука в Дюссельдорфі, вже планував свій виступ у Львові на ближчому ветеранському турнірі, бо усвідомив, що не стріляти він уже не може: “Я повертаюся до себе, і мені подобається це повернення”. 

 

Прокрутити вгору