Ім'я автора:daria

Ілля Пилипенко, ветеран ЗСУ, родом з Вінниці. У вересні 2022 року, під час бойового завдання, танк Іллі підірвався на міні. Він прийшов до тями, коли все навколо палало. Попри опіки та відкритий перелом ноги, Ілля самотужки вибрався з вогняної пастки. Отримав надскладні опіки та втратив ногу. Зараз допомагає іншим ветеранам віднайти для себе адаптивний спорт …

«Я народився в сорочці, але вона була з коротким рукавом», – Ілля Пилипенко Докладніше »

Павло Коритнюк, отримав поранення у липні 2022 року внаслідок масованого артилерійського обстрілу РФ у Донецькій області, втратив ногу. Після поранення підкорював гірські стежки у Татрах, стрибав з парашутом. Зізнається, що до поранення цього не зробив би. Хоче мотивувати своїм прикладом інших поранених, допомагає ветеранам, які повертаються з фронту.  Про себе. Я маю свої цілі, йду …

“Я давно зрозумів, що всі відповіді є в тобі самому”, – Павло Коритнюк Докладніше »

Арсен Рябошапко з Кіровоградщини, навчався в Одесі. Мріяв бути футболістом. Закохався у спорт змалечку і любить його, майже в будь-якому проявленні й понині. З дитинства мріє представляти Україну на міжнародній спортивній арені та підіймати наш стяг у нових країнах. До повномасштабної війни працював моряком на міжнародних суднах. З захопленням розповідає про романтику такої роботи. Зараз …

“Ми завжди отримуємо те, що хочемо і те, у що віримо”, – Арсен Рябошапко Докладніше »

Вʼячеслав Кайстро захоплюється фотографуванням птахів. Про пернатих може розповісти все: від назви і забарвлення до того, скільки часу потрібно стежити, щоб зробити фото. Спорт дає йому змогу перезавантажитися і не думати лише про війну. А ще — нові виклики. Про себе. Я емоційний і дуже відкритий. Легко знаходжу з усіма спільну мову, сходжуся з людьми. …

“Більшість людей дивляться під ноги, я дивлюся постійно в небо”, – Вʼячеслав Кайстро Докладніше »

Олексій Тюнін з Харківщини. З початком повномасштабної війни захищав рідну область. Згодом перейшов до 3-ї штурмової. Після війни Олексій — телеведучий, бажає розвиватися у напрямку стріму. Участю в Іграх Нескорених хоче довести, що втративши кінцівку, людина не втрачає себе і може досягати нових вершин. Про себе й переконання. Часом я здатен приймати імпульсивні рішення. Можу, …

“Цей двіж — це щось справжнє. Тут немає масок, одразу видно людей”, – Олексій Тюнін Докладніше »

Євген Тюрін родом з Донецька. До лав Національної гвардії України доєднався ще у 2017 році. Воював на сході, а після повномасштабного вторгнення – брав участь в обороні Києва. Євген зізнається, що його завжди захоплювала робота розвідки, саме через те, наскільки вона є важливою у війні. Після поранення продовжує активно займатися спортом, бо в цьому бачить …

“Мене заводить робота розвідника, вона непомітна, але дуже важлива”, – Євген Тюрін Докладніше »

Михайло Тарасенко втратив на війні ногу, проте, не бажання втілювати свої мрії. Відтак, на протезі піднявся на Говерлу. Вважає, що ветеранські спортивні проєкти задають правильний напрямок подальшого руху для адаптації у соціумі. Про себе. Перед самим початком повномасштабної війни я працював курʼєром. Паралельно хотів навчатися на тестувальника програмного забезпечення. А до кур’єрства працював торговим представником …

“Найкращою допомогою війську стало те, що я став до лав Сил оборони”, – Михайло Тарасенко Докладніше »

Руслан Сергійчук багато років працює з ветеранами у рідному місті, адже знає і розуміє, чого потребують люди після повернення з війни. З дитинства захоплюється козацькими історіями. Громадська діяльність хоч і забирає багато сили, але це те, без чого вже не зможе. А спорт — це метод перезавантаження.  Про козацьке коріння і громадську діяльність. Я родом …

“Коли мене накриває, я взуваю кросівки і біжу”, – Руслан Сергійчук Докладніше »

Олексій Притула, до участі у війні і після неї — лікар-ветеринар. Йому важливо, щоб суспільство розуміло, що роблять військові заради країни, та відповідно виховували дітей.  Про себе. Більшість життя я прожив в Ізмаїлі. Але навчався в аграрному університеті в Одесі. Потім повернувся додому, працював  і за спеціальністю, і на інших роботах. У 2011 році ми …

“Моє поранення — певна відзнака того, що я прожив життя не марно”, — Олексій Притула Докладніше »