Blog_2024

Арсен Рябошапко з Кіровоградщини, навчався в Одесі. Мріяв бути футболістом. Закохався у спорт змалечку і любить його, майже в будь-якому проявленні й понині. З дитинства мріє представляти Україну на міжнародній спортивній арені та підіймати наш стяг у нових країнах. До повномасштабної війни працював моряком на міжнародних суднах. З захопленням розповідає про романтику такої роботи. Зараз …

“Ми завжди отримуємо те, що хочемо і те, у що віримо”, – Арсен Рябошапко Докладніше »

Вʼячеслав Кайстро захоплюється фотографуванням птахів. Про пернатих може розповісти все: від назви і забарвлення до того, скільки часу потрібно стежити, щоб зробити фото. Спорт дає йому змогу перезавантажитися і не думати лише про війну. А ще — нові виклики. Про себе. Я емоційний і дуже відкритий. Легко знаходжу з усіма спільну мову, сходжуся з людьми. …

“Більшість людей дивляться під ноги, я дивлюся постійно в небо”, – Вʼячеслав Кайстро Докладніше »

Олексій Тюнін з Харківщини. З початком повномасштабної війни захищав рідну область. Згодом перейшов до 3-ї штурмової. Після війни Олексій — телеведучий, бажає розвиватися у напрямку стріму. Участю в Іграх Нескорених хоче довести, що втративши кінцівку, людина не втрачає себе і може досягати нових вершин. Про себе й переконання. Часом я здатен приймати імпульсивні рішення. Можу, …

“Цей двіж — це щось справжнє. Тут немає масок, одразу видно людей”, – Олексій Тюнін Докладніше »

Євген Тюрін родом з Донецька. До лав Національної гвардії України доєднався ще у 2017 році. Воював на сході, а після повномасштабного вторгнення – брав участь в обороні Києва. Євген зізнається, що його завжди захоплювала робота розвідки, саме через те, наскільки вона є важливою у війні. Після поранення продовжує активно займатися спортом, бо в цьому бачить …

“Мене заводить робота розвідника, вона непомітна, але дуже важлива”, – Євген Тюрін Докладніше »

Михайло Тарасенко втратив на війні ногу, проте, не бажання втілювати свої мрії. Відтак, на протезі піднявся на Говерлу. Вважає, що ветеранські спортивні проєкти задають правильний напрямок подальшого руху для адаптації у соціумі. Про себе. Перед самим початком повномасштабної війни я працював курʼєром. Паралельно хотів навчатися на тестувальника програмного забезпечення. А до кур’єрства працював торговим представником …

“Найкращою допомогою війську стало те, що я став до лав Сил оборони”, – Михайло Тарасенко Докладніше »

Руслан Сергійчук багато років працює з ветеранами у рідному місті, адже знає і розуміє, чого потребують люди після повернення з війни. З дитинства захоплюється козацькими історіями. Громадська діяльність хоч і забирає багато сили, але це те, без чого вже не зможе. А спорт — це метод перезавантаження.  Про козацьке коріння і громадську діяльність. Я родом …

“Коли мене накриває, я взуваю кросівки і біжу”, – Руслан Сергійчук Докладніше »

Олексій Притула, до участі у війні і після неї — лікар-ветеринар. Йому важливо, щоб суспільство розуміло, що роблять військові заради країни, та відповідно виховували дітей.  Про себе. Більшість життя я прожив в Ізмаїлі. Але навчався в аграрному університеті в Одесі. Потім повернувся додому, працював  і за спеціальністю, і на інших роботах. У 2011 році ми …

“Моє поранення — певна відзнака того, що я прожив життя не марно”, — Олексій Притула Докладніше »

Олександр Андрієнко, єдиний поліцейський у збірній. Родом з Авдіївки, чекає на звільнення міста. Поранення отримав у липні 2023 року у рідній області, внаслідок якого втратив ногу. Любить свою роботу і юридичний напрямок у ній. Хоче довести собі, що досі може бігати, навіть з протезом.  Про себе. Я дуже люблю футбол і бігати. Зараз, на жаль, …

“Після поранення мені треба було доводити собі, що я все можу”, – Олександр Андрієнко Докладніше »

Анатолій Бирко з Хмельницького, військовий з 2008 року. Впертий, завжди доводить справи до кінця. Бо якщо відмовиться чи кине напівшляху, сприймає це за власну слабкість. Про себе. Напевно мене так батьки виховали, що я впертий у своїх переконаннях. Батько в мене суворий. Це зараз мені навіть дещо заважає, бо я став таким самим — суворим …

“Мені здається, що у світі немає нічого, що не можна підкорити”, – Анатолій Бирко Докладніше »

Андрій Бойчук, з позивним “Яструб”, до своєї служби ставиться, як до роботи. Він обрав армію ще задовго до початку війни. Після поранення прагне навчати людей вміти захистити себе — хоче навчити односельців стріляти. Про себе, розвиток і армію. Я працював в Івано-Франківську на одному з заводів і якось усвідомив, що немає розвитку і росту. Паралельно …

“Я знав, що ногу не врятують, але був радий, що вижив”, – Андрій Бойчук Докладніше »