Перший рік війни До 2014 року я працював в Києві – встановлював металопрофільні конструкції. А на війні став добровольцем, гранатометником. На той час спрацювало моє его, я розумів, що треба. На строковій службі я ж був десантником. Я був зобов’язаний це зробити. Потрапив у другу хвилю мобілізації. Мені ніколи особливо любов до країни не прищеплювали. …
Початок війни Коли я вирішував куди мені вступати, обирав між військовим вищим навчальним закладом і університетом цивільного захисту, який підпорядковувався МНС. Я дуже хотів допомагати людству. Вирішив, що зможу це робити завдяки своїм певним якостям, в тому числі фізичній підготовці. Це був 2009 рік, на той час не було ніяких проблем з ка**пами і натяків …
Мрія про море З дитинства хотів бути моряком. Я любив море. Ми їздили в Крим у 2006-2008 роках, у Сімферополь, Севастополь, Євпаторію. Я, малим, дивився на горизонт, бачив кораблі і казав батькові: “Я виросту і піду працювати на корабель. Тільки ще не визначився, на військовий, чи ні”. Коли мені виповнилося 18 років, ми поїхали в …
Заробітки в Москві Ще до війни в Україні я їздив на заробітки в Москву. Туди було простіше, ніж в Європу добиратися. У мене була мета – заробити грошей, стати незалежною і забезпеченою ланкою суспільства, створити сім’ю і побудувати будинок. Вже тоді відчувалася різниця у наших менталітетах. В Росії навіть найпропитіший пияка, який не шукає роботу, …
Павло Лучків: “Якщо хочеш щось змінювати, потрібно щось робити” Докладніше »
Передчуття великої війни Я жив в Кривому Розі, щасливо, з дружиною та малою дитиною, якій у 2014 році було майже три роки. Працював адвокатом, мав свою юридичну компанію, а ще вів передачу на телебаченні у якій про складні юридичні речі намагався розповідати людською мовою. Почалася війна, і оскільки я колишній військовослужбовець й офіцер прикордонних військ, …
Назар Вознюк: “В армії є те, чого не буде в жодному іншому колі – відчуття довіри” Докладніше »
Частина армії Я з Запоріжжя. Останні чотири роки працював водієм навантажувача на підприємстві під назвою “Сільпо”. Але 26 лютого 2022 року я вже був на розподільчому пункті, тримав автомат в руках, вже був частиною армії. Ще 22 лютого, я звільнився з роботи. Мене все це вже дратувало, я був байдужим до всього. Мені здавалося, що …
Костянтин Кобиляну: “На “Ігри Нескорених” я не прийшов сам, – мене привела доля” Докладніше »
Початок великої війни До війни, до повномасштабного вторгнення, я працював в Ізюмському лісовому господарстві, на Харківщині, на посаді майстра лісу. Родом я теж з Ізюма. Там я зустрів перші бої, там я отримав травму. До війни мені дуже подобався воркаут, – ходити на турніки, бруси. Подобалося з собакою гуляти. Дуже любили далеко ходити з моїм …
Богдан Яроцький: “Я їду перемагати, щоб бійці з травмами, як в мене, були натхненні” Докладніше »
Потреба потрапити в армію До повномасштабної війни я не був військовим, не служив. Працював у Херсоні інженером з організації державного руху, оператором станку з ЧПУ – числово-програмного управління. Херсон прийняв перший удар. 24 лютого було масове бомбардування об’єктів по всій Україні, а заходили саме через Херсон, Антонівський міст, Каховку. Того дня мене не було вдома, …
Характер і війна Я був військовим ще до того, як це стало мейнстримом. Народився на Кіровоградщині, у 2008-2009 роках пройшов строкову службу у 25 бригаді ДШВ, в мене і стрибок з парашутом є. Коли звільнився, рік був вдома, а потім в Києві влаштувався в УДО – управління державної охорони. Тоді, коли ще говорили, що армія …
Володимир Товкис: “В комі не бачив світла в кінці тунелю, бачив рожеві мерседеси” Докладніше »
Універсальний інструктор Я себе не бачив у цивільному житті після строкової служби. Нам постійно казали: “Кому ви там треба?”. Постійно в мене була тільки військова справа. Я не знав, чим займатися у цивільному житті. На будівництво не хотів йти, а більше ніби нічого і не вмію. Моя цивільна професія – маляр-штукатур, плиточник-лицювальник. На строкову службу …
Олександр Маковей: “Я дуже принциповий,– якщо працювати, то тільки на золоту медаль” Докладніше »
