Blog

«Своє поранення я отримав восени 2018 року під час виконання завдання на передовій у Донецькій області. Бойовики не нехтують встановлювати на Донбасі заборонені Женевською конвенцією ПМН-2 – протипіхотні міни. На одній з них я, власне, і підірвався. Перше, що пам’ятаю після вибуху, – думку: «Макс, ти десь помилився». Наступним промайнуло: «Блін, я підвів пацанів». Чи …

«У госпіталі я вкотре зрозумів, що цінніших якостей, ніж доброта і людяність, певно, не існує» — Максим Єрмохін, 24 роки, діючий військовослужбовець ЗСУ Докладніше »

«Лютий 2014-го, коли на Інститутський у Києві розстрілювали беззбройних людей, став важким днем не тільки у моїй власній історії, а й в історії всієї країни. Мені тоді було 18. Проти куль калібрів 5,45 та 7,62 ми з іншими активістами тримали у руках звичайні металеві щити. Ясно, що вони нас, врешті, не захищали, але, знаєте, мій …

«Упевнений, що спорт – один з найкращих видів реабілітації» — Ігор Галушка, 25 років, ветеран НГУ Докладніше »

«Весною 2014-го, коли почалася війна, мені був 21. Тоді минуло менше року, як я закінчив львівську «сухопутку» і прийшов на службу до 25-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мій підрозділ одним із перших вирушив на фронт. Свої 22 я зустрів уже на передовій. Буквально за місяць після окупанти вчергове обстріляли нас з мінометів недалеко від нині окупованого …

«Після поранення, важливо не зациклюватися на тому, чого ти не можеш зробити. Краще думати про те, що ти будеш здійснювати» — Віктор Легкодух, 27 років, діючий військовослужбовець ЗСУ Докладніше »

«Насправді нескорений не я, а моя дружина Людмила. Вона потайки подала за мене заявку на участь в Invictus Games, підтримувала, коли я був на фронті і була поруч у найважчі моменти. Я можу довго розповідати про те, як важлива підтримка, але просто скажу: «Дружина – моє все. Без неї я би точно не вижив». На …

«Я дивлюся на хлопців у нашій збірній. У яких немає рук та ніг. І завжди думаю: “Дух та честь у них неможливо ампутувати”» — Родіон Сітдіков, позивний «Сибіряк», 50 років, ветеран НГУ Докладніше »

«Я дуже болісно реагую на будь-яку несправедливість. Тому в грудні 2013 року, як і багато українців, вийшла на Майдан. Звичайно, на той момент ніхто не думав, що ці події будуть настільки довгими і трагічними. Не можу сказати, що на Майдані я була якась особливо героїчна – була як усі медики – надавала допомогу пораненим, і …

«Я хочу показати, що, незважаючи ні на що, можна відновити себе з попелу і повноцінно жити після найважчих травм» — Юлія Паєвська, позивний «Тайра», командир евакуаційного відділення 61-го мобільного військового шпиталю Докладніше »

«У 2014 році багато хлопців йшли на передову з патріотичних настроїв, бо розуміли, що треба захищати Україну. Я – не виключення. Добре пам’ятаю, як отримав поранення. Це було у жовтні 2014-го року під Волновахою. Ми їхали в колоні, супроводжували машину з пальним та продуктами. І трохи помилилися блокпостом – у 2014 році з ними ще …

«Головне у цих змаганнях – показати ветеранам з інших країн, що й у нас є люди, які поранені, але нескорені й сильні духом» — Рустам Росул, 35 років, ветеран Прикордонної служби Докладніше »

НЕСКОРЕНІ. Частина 1. Іван Рудий, ветеран АТО/ООС, капітан збірної України на Іграх Нескорених у Гаазі, голова Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей України Іван Рудий – капітан збірної України на Іграх Нескорених 2020. Саме з нього ми починаємо цикл надзвичайно відвертих та чесних інтерв’ю. Тут про війну, поранення, думки в момент, коли відчуваєш себе …

НЕСКОРЕНІ. Іван Рудий Докладніше »

НЕСКОРЕНІ. Частина 2. Ігор Безкаравайний, ветеран АТО/ООС, член збірної України на Іграх Нескорених у Гаазі, заступник Міністра у справах ветеранів України. Ігор Безкаравайний — один із тих, хто з першої спроби потрапив у збірну України на Іграх Нескорених у Гаазі. Його інтерв’ю — це історія війни механіка-водія 93-тьої ОМБр Холодний Яр, яка закінчилась важким пораненням. …

НЕСКОРЕНІ. Ігор Безкаравайний Докладніше »