Invictus Games Vancouver Whistler 2025 presented by ATCO and Boeing 8-16 лютого 2025 року

ПРО НАС

Edit Content

Blog_2023

Юлія Паєвська: “Військо виграє битви, а війну може виграти тільки народ”

У мирному житті — дизайнерка, президентка федерації айкідо “Мутокукай-Україна”, 5 дан айкідо. З 2013 року як парамедик брала участь у Революції Гідності та війні на сході України. З 2018 до 2020 року командувала добровольчим медично-евакуаційним підрозділом «Янголи Тайри» та евакуаційним відділенням 61-го військового мобільного госпіталю, молодший сержант ЗСУ. Під час виконання однієї з бойових евакуацій …

Юлія Паєвська: “Військо виграє битви, а війну може виграти тільки народ” Докладніше »

Дмитро Козак: “Коли поранені займаються спортом, вони ніби заново народжуються”

Дитина військових Я був чемною дитиною. Добре вчився в школі.  В дитинстві займався шахами. І, як кажуть: “Хто займається шахами, той більш дисциплінований”. Воно в мені спрацювало. А ще я ріс в сім’ї військових — і мама, і тато військові. Тому з дисципліною в мене було все добре.  Я народився в Севастополі. Тато тоді там …

Дмитро Козак: “Коли поранені займаються спортом, вони ніби заново народжуються” Докладніше »

Олександр Будько: “Мені подобається показувати людям, що можна досягати вершини без ніг, без рук, без ще якихось органів”

До повномасштабної війни За освітою я інженер-технолог харчової промисловості. Тому бариста в одному з закладів Києва – не просто так робота. У Києві я працював і паралельно займався графічним дизайном, вчився. Загалом займався самоосвітою – курси, лекції. Планував завершити шлях ресторанного господарства і перейти в графічну сферу. Якраз у березні мав звільнитися і починати нову …

Олександр Будько: “Мені подобається показувати людям, що можна досягати вершини без ніг, без рук, без ще якихось органів” Докладніше »

Юлія Шевчук: “Дуже важко не воювати, коли йде війна”

Студентка Я з міста Лубни, Полтавської області, жила там з бабусею до 9 класу.  На 10-й, 11-й клас батьки мене забрали до Києва, щоб я нормально вступила. Вже 12 років живу в Києві.  Насправді не могла уявити, що в мене життя складеться саме так. Я навчалася на факультеті кібернетики в університеті ім. Т. Шевченка. Мала …

Юлія Шевчук: “Дуже важко не воювати, коли йде війна” Докладніше »

Вадим Мазніченко: “Якщо дякуватиме не одна людина, а багато – це надаватиме впевненості ветерану і розуміння, що він воював не даремно”

Перший рік війни До 2014 року я працював в Києві – встановлював металопрофільні конструкції. А на війні став добровольцем, гранатометником. На той час спрацювало моє его, я розумів, що треба. На строковій службі я ж був десантником. Я був зобов’язаний це зробити. Потрапив у другу хвилю мобілізації.  Мені ніколи особливо любов до країни не прищеплювали. …

Вадим Мазніченко: “Якщо дякуватиме не одна людина, а багато – це надаватиме впевненості ветерану і розуміння, що він воював не даремно” Докладніше »

Ігор Дерман: “Хочу показати світу, що ми ще тут є, нас ще всіх не вбили, ми боремося і будемо боротися”

Початок війни Коли я вирішував куди мені вступати, обирав між військовим вищим навчальним закладом і університетом цивільного захисту, який підпорядковувався МНС. Я дуже хотів допомагати людству. Вирішив, що зможу це робити завдяки своїм певним якостям, в тому числі фізичній підготовці.  Це був 2009 рік, на той час не було ніяких проблем з ка**пами і натяків …

Ігор Дерман: “Хочу показати світу, що ми ще тут є, нас ще всіх не вбили, ми боремося і будемо боротися” Докладніше »

Веніамін Бондарчук: “Коли евакуюєш поранених і вбитих, немає часу думати, як всіх шкода”

Мрія про море З дитинства хотів бути моряком. Я любив море. Ми їздили в Крим у 2006-2008 роках, у Сімферополь, Севастополь, Євпаторію. Я, малим, дивився на горизонт, бачив кораблі і казав батькові: “Я виросту і піду працювати на корабель. Тільки ще не визначився, на військовий, чи ні”.  Коли мені виповнилося 18 років, ми поїхали в …

Веніамін Бондарчук: “Коли евакуюєш поранених і вбитих, немає часу думати, як всіх шкода” Докладніше »

Павло Лучків: “Якщо хочеш щось змінювати, потрібно щось робити”

Заробітки в Москві Ще до війни в Україні я їздив на заробітки в Москву. Туди було простіше, ніж в Європу добиратися. У мене була мета – заробити грошей, стати незалежною і забезпеченою ланкою суспільства, створити сім’ю і побудувати будинок.  Вже тоді відчувалася різниця у наших менталітетах. В Росії навіть найпропитіший пияка, який не шукає роботу, …

Павло Лучків: “Якщо хочеш щось змінювати, потрібно щось робити” Докладніше »

Назар Вознюк: “В армії є те, чого не буде в жодному іншому колі – відчуття довіри”

Передчуття великої війни Я жив в Кривому Розі, щасливо, з дружиною та малою дитиною, якій у 2014 році було майже три роки. Працював адвокатом, мав свою юридичну компанію, а ще вів передачу на телебаченні у якій про складні юридичні речі намагався розповідати людською мовою.  Почалася війна, і оскільки я колишній військовослужбовець й офіцер прикордонних військ, …

Назар Вознюк: “В армії є те, чого не буде в жодному іншому колі – відчуття довіри” Докладніше »

Костянтин Кобиляну: “На “Ігри Нескорених” я не прийшов сам, – мене привела доля”

Частина армії Я з Запоріжжя. Останні чотири роки працював водієм навантажувача на підприємстві під назвою “Сільпо”. Але 26 лютого 2022 року я вже був на розподільчому пункті, тримав автомат в руках, вже був частиною армії.  Ще 22 лютого, я звільнився з роботи. Мене все це вже дратувало, я був байдужим до всього. Мені здавалося, що …

Костянтин Кобиляну: “На “Ігри Нескорених” я не прийшов сам, – мене привела доля” Докладніше »

Прокрутити вгору